Згідно плану  заходів в рамках святкування 110-ї річниці створення первинної профспілкової організації підприємства КП “Дніпровський електротранспорт”, профком організував екскурсію працівникам і членам їх сімей (100 осіб)  у  Музей народно-прикладного мистецтва в с. Петриківка і Козацький хутір  «Галушківка» (с.Гречани Петриківського району), яка відбулася 2 червня 2018р.

Музей етнографії, побуту і народно-прикладного мистецтва створений при Петриківському центрі народного мистецтва. Петриківський розпис став відомим ще в ХІХ ст. та був поставлений на конвеєрне виробництво за часів Радянського Союзу. Центр Петриківського мистецтва виник в 1990-х роках як спілка народних майстрів, зараз таких умільців у ній 45. Музей створений на базі фабрики декоративно-прикладного мистецтва «Дружба», яка існувала з 1984 року. В музеї діє виставковий зал, проводяться екскурсії та майстер-класи. В експозиції музею зібрані роботи, виконані в техніці петриківського розпису, прикраси та предмети побуту. Фонди музею налічують 2 500 експонатів, серед них найцінніші твори майстрів Федора Панка, Андрія Пікуша, Наталки Рибак.

На хуторі “Галушківка” з хлібом і сіллю нас зустричали козаки. Потім нам провели екскурсію по музеям, які розташовані на території селища.

Козацький хутір «Галушківка» (cело Гречани Петриківського району) наприкінці XVII століття заснували українські козаки, що заселяли землі Дикого Поля. Колись хутір входив до Протовчанської паланки могутньої Козацької держави. Нині ж це – один з небагатьох музеїв, що зберіг неповторний колорит славетного козацького минулого. Серед експонатів музейного комплексу – житлові будинки, збудовані з глини, лози та очерету. Стіни в домівках зведено за схемою: лозу або ж очерет вплетено верти-кально поміж глицями, тобто поперечними жердками, а самі жердки закріплено в проміжку між сохами чи стовпами. Така техніка виготовлення стін називається “стройовою”. Стелю в будинках зроблено також із лози, що тримається на одному повздовжньому сволоку та 6-8 поперечних балках, тобто “слежах”. Як можна побачити, вирівнювали стелю в давнину сумішшю глини з полови,  також її білили, залишаючи небіленими лише повздовжній сволок та “соху”, що його підтримувала. Майже всі домівки покриті очеретом, рідше соломою або комбінуванням соломи з оситняком. В інтер’єрі будинків лише по дві кімнати, у яких виділяються масивні печі. Піч знаходиться в кожній кімнаті, а при ній, традиційно, як це можна прочитати в українській класичній літературі – розміщено лежанки. Цікавими є й нежитлові будівлі хутора. Серед таких – клуні, шалаші, погрібники, катражки, буди, повітки, сараї, курнички, хлівці, сажі, що  відображають стиль життя кожної української родини XVII-XVIII століття. Також на території хутора знаходяться селянські садиби кінця XIX століття, але їх усього три. В першій з таких розташована корчма та музей сільського побуту. В другій хаті, що раніше належала сільському художникові, сьогодні розташований міні-готель. Господарем третьої садиби був місцевий гончар, і за більш, ніж сто років її інтер’єр абсолютно не змінився. «Галушівка» – чи не єдине місце на території сучасної України, де до наших днів збереглись унікальні зразки української архітектури козацької доби. Також тут розпочато побудову великого макету відомої в минулому Галушківської Січі.

Всі учасники екскурсії придбали подарунки на виставці-продажу  робіт майстрів петриківського декоративного розпису та декоративного мистецтва. Також нас чікав смачний обід з украінськими і національними стравами. У кінці  нашої екскурсії були козацьки розваги, катання на конях. У всіх залишилися незабутні враження.

“,